Покази до застосування гормональних досліджень

Home »  Без категорії »  Покази до застосування гормональних досліджень

On July 25, 2014, Posted by , In Без категорії, With No Comments
Гормони Покази до застосування Зауваження***
Функціональний стан гіпоталамо-гіпофізарної системи
Соматотропний гормон (СТГ) у крові Акромегалія, надмірний зріст (гігантизм), наносомія. Стани, що можуть впливати на вміст СТГ у крові: збільшення концентрації – голодування, стрес, алкоголізм, хронічна ниркова недостатність, посттравматичні та післяопераційні стани, порфірія, гіперглікемія, ектопічна продукція пухлинами шлунку, легень, гіперпітуїтаризм, фізичні навантаження, АКТГ, вазопресин, естрогени, норадреналін, дофамін, серотонін, клонідин, пропранолол, альфа-дофа, бромкриптин, аргінін, інсулін, вітамін РР, амфетамін; зниження концентрації – гіперкортицизм, ожиріння, хіміо- та радіотерапія, оперативні втручання, синдром Іценка-Кушінга, фактори, що викликають гіперглікемію, гіпопітуїтаризм, аненцефалія у плоду, вживання препаратів: прогестерон, глюкокортикоїди, ізопротеренол, метисегріт, фенотіазін, соматостатин, глюкоза.

Вміст СТГ в крові: діти – 1 – 10 нг/мл,  жінки – до 10,0 нг/мл, чоловіки – до 2,0 нг/мл, старше 60 років – чоловіки – 0,4 – 10,0 нг/мл, жінки – 1 – 14 нг/мл .

Адренокортикотропний гормон (АКТГ) у крові Гіперкортицизм: хвороба Іценка-Кушінга, синдром Іценка-Кушінга, двобічна дрібновузлова дисплазія кори надниркових залоз, АКТГ-ектопічний синдром- пухлини бронхів, підшлункової залози, вилочкової залози, печінки, яйників, що секретують АКТГ чи КРГ (кортикотропін-рилізінг-гормон), синдром фемінізації та вірилізації;

Гіпокортицизм: первинний, вторинний, третинний;

Дисфункція кори надниркових залоз: адреногенітальний синдром.

Стани, що можуть впливати на вміст АГТГ у крові: збільшення концентрації – хвороба Іценка-Кушінга, паранеопластичний синдром, хвороба Аддісона, посттравматичні та післяопераційні стани, синдром Нельсона, наднирковий вірилізм, вживання АКТГ, метопірону, інсуліну, вазопресину, ектопічна продукція АКТГ.

Зниження – гіпофункція кори надниркових залоз, пухлини кори надниркових залоз, пухлини, що продукують кортизон, застосування криптогептадину, введення глюкокортикоїдів.

Вміст АКТГ в крові в нормі: в 8.00 год – < 22 пмоль/л, в 22.00 год – < 6 пмоль/л.

Кортизол у крові

 

 

Вільний кортизол у сечі

Гіперкортицизм: хвороба Іценка-Кушінга, синдром Іценка-Кушінга, двобічна дрібновузлова дисплазія кори надниркових залоз, АКТГ-ектопічний синдром- пухлини бронхів, підшлункової залози, вилочкової залози, печінки, яйників, що секретують АКТГ чи КРГ (кортикотропін-рилізінг-гормон), синдром фемінізації та вірилізації;

Гіпокортицизм: первинний, вторинний, третинний;

Дисфункція кори надниркових залоз: адреногенітальний синдром.

Стани, що можуть впливати на вміст  кортизолу у крові: збільшення концентрації – в емоційних людей, гіпотиреоз, цироз печінки, термінальні стани, некомпенсований цукровий діабет, астматичні стани, стани алкогольного сп’яніння у людей, що не вживають алкоголю, при стресі, больовому синдромі, лихоманках; гострі інфекції, менінгіти, пухлини ЦНС, акромегалія, правошлуночкова недостатність,  печінкова недостатність, ниркова гіпертензія, гіперфункція гіпофіза, психічні депресії, вживання синтетичних аналогів глюкокортикоїдів, естрогенів, амфетаміну; зниження концентрації кортизолу – первинна гіпофункція кори надниркових залоз, хворобі Аддісона, порушеннях функцій гіпофіза.

Вміст кортизолу у крові в нормі: в 8.00 год – 200 – 700 нмоль/л, в 20.00 год – 55 – 250 нмоль/л.

Вміст вільного кортизолу у сечі в нормі: 30 – 300 нмоль/добу або 15-30 нмоль/нмоль креатиніну. Під час вагітності рівень кортизолу підвищується, порушується добовий ритм виділення.

17-Оксикортикостероїди (17-ОКС) у сечі Гіперкортицизм: хвороба Іценка-Кушінга, синдром Іценка-Кушінга, двобічна дрібновузлова дисплазія кори надниркових залоз, АКТГ-ектопічний синдром- пухлини бронхів, підшлункової залози, вилочкової залози, печінки, яйників, що секретують АКТГ чи КРГ (кортикотропін-рилізінг-гормон), синдром фемінізації та вірилізації;

Гіпокортицизм: первинний, вторинний, третинний;

Дисфункція кори надниркових залоз: адреногенітальний синдром.

17-ОКС – це глюкокортикоїдні гормони та їх метаболіти.

 

 

 

Концентрація 17-ОКС у сечі в нормі – 5,2 – 13,2 мкмоль/добу

Кортикостероїдзв’язуючий глобулін (КСГ) у крові Гіперкортицизм: хвороба Іценка-Кушінга, синдром Іценка-Кушінга, двобічна дрібновузлова дисплазія кори надниркових залоз, АКТГ-ектопічний синдром- пухлини бронхів, підшлункової залози, вилочкової залози, печінки, яйників, що секретують АКТГ чи КРГ (кортикотропін-рилізінг-гормон), синдром фемінізації та вірилізації;

Гіпокортицизм: первинний, вторинний, третинний;

Дисфункція кори надниркових залоз: адреногенітальний синдром.

КСГ – глікопротеїн, що  синтезується у печінці, зв’язує та транспортує кортизон, кортикостерон, прогестерон, 17-α-гідроксикортиколстерон, а також частково тестостерон. Визначення рівня КСГ разом із загальним кортизолом дає уяву про рівень вільного кортизолу у крові.

Рівень КСГ підвищується при активному гепатиті, цукровому діабеті, високому рівні естрогенів та тиреоїдних гормонів.

Зниження КСГ спостерігається у випадку гіпофункції ячників, нефрозах, хронічних захворюваннях печінки.

Вміст КСГ у крові в нормі у чоловіків – 323 – 433 нмоль/л, у жінок – 256 -393 нмоль/л, під час вагітності – 541 – 1031 нмоль/л.

Дегідроепіандростерон-сульфат (ДГЕА-С) у крові Затримка статевого дозрівання, раннє статеве дозрівання, вирилізуючі пухлини кори надниркових залоз (андростероми). ДГЕА-С синтезується у надниркових залозах та яйниках, виводиться із сечею та складає основну частину 17-кетостероїдів.

Рівень ДГЕА-С у сечі – згідно віку та статі.

17-α-Гідроксипрогестерон (17-ОНР) у крові Адреногенітальний синдром 17-ОНР – стероїд, який є попередником кортизолу, володіє натрійуретичною активністю. Продукується наднирковими залозами, яйниками, яєчками та плацентою. Розрізняють декілька форм АГС, клінічні прояви яких залежать від дефіциту певного ферменту.

Рівень 17-ОНР у крові – згідно віку та статі.

17-Кетостероїди (17-КС) у сечі Хронічна недостатність надниркових залоз, вірилізуючі пухлини кори надниркових залоз (андростероми), хвороба та синдром Іценка-Кушінга, пухлини яєчок, адреногенітальний синдром, аденома та рак надниркових залоз, синдром Штейна-Левенталя, синдром ектопічної продукції АКТГ. 17-КС сечі є продуктом метаболізму андрогенів, що секретуються сітчастою зоною кори надниркових залоз та статевими гормонами.

Зниження рівня 17-КС у сечі може бути зумовлено гіпофункцією гіпофізу, пошкодженням паренхіми печінки, гіпопітуїтаризмом, гіпотиреозом, нефрозом, кахексією, вживанням резерпіну, похідних бензодіазепіну, дексаметазону, естрогенів, пероральних контрацептивів, кортикостероїдів.

Підвищення рівня 17-КС – вживання анаболічних стероїдів, похідних фенотіазіну, мепробомату, серцевих глікозидів, спіронолактону, кортикотропіну, гонадотропіну, метирапону, цефалоспоринів, тестостерону.

Рівень 17-КС у сечі: діти до 5 років – 0-1,0 мг/добу,15-16 років – 1 – 10 мг/добу, жінки 20-40 років – 5-14 мг/добу, чоловіки 20-40- років – 9 – 17 мг/добу.

Функціональний стан щитоподібної залози
Тиреотропний гормон щитоподібної залози (ТТГ) у крові Гіпертиреоїдний синдром         (гіпертиреоз, тиреотоксикоз), гіпотиреїдний синдром. Збільшення рівня ТТГ спостерігається при первинній гіпофункції щитоподібної залози, підгострому тиреоїдиті, тиреоїдиті Хашімото, пухлинах гіпофіза, ектопічній екскреції у випадку пухлин легень, молочної залози, ендемічному зобі, запаленнях щитоподібної залози, станах після йодотерапії, раку щитоподібної залози.

Зниження рівня – у випадку первинної гіперфункції щитоподібної залози, гіпоталамо-гіпофізарній недостатності, пухлинах гіпофіза, травмах гіпофіза, післяпологовому некрозі гіпофіза, вживання гормонів щитоподібної залози, синдромі Іценка-Кушінга, вживанні ацетилсаліцилової кислоти, гепарину, кортикостероїдів.

Вміст ТТГ у крові у новонароджених в нормі – 3 – 20 мМО/л, у дорослих – 0,2 – 3,2 мМО/л.

Загальний трийодтиронін (Т3) у крові Гіпертиреоїдний синдром         (гіпертиреоз, тиреотоксикоз), гіпотиреїдний синдром. Збільшення рівня загального Т3 спостерігається у випадку тиретоксикозу, Т3-тиретоксикозу, недостатності йоду, станах після лікування радіоактивним йодом, ендемічному зобі, синдромі Пендреда, вживанні естрогенів, пероральних контрацептивів, метадону, героїну.

Зниження рівня загального Т3 – післяопераційні стани та важкі захворювання, гіпофункція щитоподібної залози, підгострий тиреоїдит, вживання андрогенів, дексометазону, пропранололу, саліцилатів, похідних кумарину.

Вміст Т3 у крові в нормі – 1,2 – 3,16 пкмоль/л.

Загальний тироксин (Т4) у крові Гіпертиреоїдний синдром         (гіпертиреоз, тиреотоксикоз), гіпотиреїдний синдром. Збільшення рівня загального Т4 може спостерігатися у випадку гіпертиреозу, гострого тиреоїдиту, вагітності, лікуванні тироксином, ожирінні, гепатитах, вживанні естрогенів, тиреоїдних препаратів, героїну.

Зниження вмісту загального Т4 у крові – мікседемі, підвищеній втраті білка (ниркові синдроми), синдромі Іценка-Кушінга, вживанні андрогенів, дефіциті йоду, фізичних навантаженнях, пангіпопітуїтаризмі, втраті білка через ШКТ, вживанні кортикостероїдів, резерпіну, сульфаніламідів, пеніциліну, йодиду калія.

Вміст загального Т4 у крові в нормі у віці 10-60 років – 60 – 155 нмоль/л.

Вільний трийодтиронін (вТ3) в крові Гіпертиреоїдний синдром         (гіпертиреоз, тиреотоксикоз), гіпотиреїдний синдром. Збільшення рівня вільного Т3 спостерігається у випадку тиретоксикозу, Т3-тиретоксикозу, недостатності йоду, станах після лікування радіоактивним йодом, ендемічному зобі, синдромі Пендреда, вживанні естрогенів, пероральних контрацептивів, метадону, героїну.

Зниження рівня загального Т3 – післяопераційні стани та важкі захворювання, гіпофункція щитоподібної залози, гострий та підгострий тиреоїдит, вживання андрогенів, дексометазону, пропранололу, саліцилатів, похідних кумарину.

Вміст вільного Т3 у крові в нормі – 4,4 –9,3 пмоль/л.

Вільний тироксин (вТ4) у крові Гіпертиреоїдний синдром         ( гіпертиреоз, тиреотоксикоз), гіпотиреїдний синдром. Збільшення рівня вільного Т4 може спостерігатися у випадку гіпертиреозу, гострого тиреоїдиту, вагітності, лікуванні тироксином, ожирінні, гепатитах, вживанні естрогенів, тиреоїдних препаратів, героїну, імідазолу.

Зниження вмісту вільного Т4 у крові – мікседемі, підвищеній втраті білка (ниркові синдроми), синдромі Іценка-Кушінга, вживанні андрогенів, дефіциті йоду, фізичних навантаженнях, пангіпопітуїтаризмі, втраті білка через ШКТ, вживанні кортикостероїдів, резерпіну, сульфаніламідів, пеніциліну, йодиду калія, резекції щитоподібної залози, передозуванні тиреостатиками.

Вміст загального Т4 у крові в нормі – 10 – 24 пмоль/л.

Тиреоглобулін  (ТГ) у крові Гіпертиреоїдний синдром         (гіпертиреоз, тиреотоксикоз), гіпотиреїдний синдром, пухлини щитоподібної залози. Збільшення вмісту ТГ у крові спостерігається у випадку пухлин щитоподібної залози, підгострого тиреоїдиту, аденоми щитоподібної залози, гіпертиреозу, метастазів раку щитоподібної залози, ендемічному зобі, недостатності йоду, хворобі Грейвса, станах після лікування радіоактивним йодом.

Зниження вмісту ТГ у крові – гіперфункції щитоподібної залози, що зумовлена передозуванням гормонів щитоподібної залози.

Вміст ТГ у крові  в нормі – 0 – 50 нг/мл.

 

Кальцитонін Маркер медулярної карциноми щитоподібної залози. Рівень кальцитоніну у крові в нормі < 100 пг/мл.
Діагностика аутоімунних захворювань щитоподібної залози
Тиреоїдмікросомальні аутоантитіла в крові Тиреоїдит Хашімото, гіпотиреоз, базедова хвороба, рак щитоподібної залози, тиреотоксикоз, після оперативне лікування захворювань щитоподібної залози, вживання препаратів радіоактивного йоду, перніціозна анемія, синдром Шмідта, колагенози. У здорових людей не виявляються.
Аутоантитіла до тиреоглобуліну у крові Тиреоїдит Хашімото, хвороба Грейвса (дифузний токсичний зоб), ідіопатична мікседема, рак щитоподібної залози. Рівень аутоантитіл до ТГ в нормі – 0 – 51 МО/мл.
Аутоантитіла до тиреопероксидази у крові Тиреоїдит Хашімото, хвороба Грейвса, ідіопатична мікседема, післяпологовий тиреоїдит. Рівень аутоантитіл до тиреопероксидази у крові в нормі – 0 – 18,0 МЕ/мл.
Аутоантитіла до ТТГ рецепторів у крові Тиреоїдит Хашімото, хвороба Грейвса, ідіопатична мікседема,підгострий тиреоїдит. Рівень аутоантитіл до ТТГ-рецепторів у крові в нормі – 0 – 11 ОД/л.
Функціональний стан репродуктивної системи
Фолікулостимулювальний гормон (ФСГ) у крові Первинна гіпофункція гіпофіза, семінома, менопауза, викликана порушенням функції яйників, первинна гіпофункція статевих залоз, синдром Клайнфельтера, синдром Шерешевського-Тернера, кастрація, ектопічні пухлини, первинна гіпофункція гіпофіза, непліддя. Збільшення рівня ФСГ може бути зумовленим вживанням кломіфену, леводопи, зниження – вживанням естрогенів, прогестерону, фенотіазину.

Вміст ФСГ в крові:

Діти до 11 років – < 2 Од/л,

Жінки:

Фолікулінова фаза – 2 – 10 Од/л,

Фаза овуляції – 10 – 20 Од/л,

Лютеїнова фаза – 2 – 8 Од/л,

Період менопаузи – 18 – 150 Од/л,

Чоловіки – 2 – 10 Од/л.

Лютеїнізувальний (ГГ) гормон у крові Дисфункція гіпофіза, первинна гіпофункція статевих залоз, аменорея, синдром Штейна-Левенталя, порушення функцій гіпофіза чи гіпоталамусу (гіпопітуїтаризм), атрофія статевих залоз у чоловіків  після перенесеної свинки, гонореї, бруцельозу, синдром галактореї-аменореї, синдром Каллмана, невротична анорексія, затримка зросту та статевого дозрівання, непліддя. Збільшення рівня ЛГ у крові може бути зумовленим вживанням кломіфену, спіронолактону, зниження – вживанням дігоксину, мегестролу, фенотіазину, прогестерону, естрогенів.

Вміст ЛГ в крові:

Діти до 11 років – 1 – 14 Од/л,

Жінки:

Фолікулінова фаза – 1 – 20 Од/л,

Фаза овуляції – 26 – 94 Од/л,

Лютеїнова фаза – 0,61 – 16,3 Од/л,

Період менопаузи – 13 – 80 Од/л,

Чоловіки – 2 – 9 Од/л.

Пролактин у крові Пролактинпродукуючі пухлини гіпофізу, ідіопатична гіперлактинемія: у жінок – порушення менструацій та непліддя, у чоловіків – імпотенція; хірургічне видалення гіпофіза, рентгенотерапія, лікування бромкрептином. Збільшення рівня пролактину у крові  може бути зумовленим гіпофункцією щитоподібної залози, нирковою недостатністю пошкодженням грудної клітки, травмами, оперативним втручанням, оперізуючим лишаєм, вживанням фенотіазину, галоперидолу, імізину, α – метилдофи, високих доз естрогенів, пероральних контрацептивів, гістамінних препаратів, аргініну, опіатів, постінсуліновій гіпоглікемії, зниження – вживанням тироксину, гіперглікемією.

Вміст пролактину у крові:

Діти до 10 років – 91 – 526 м МО/л,

Жінки – 61 – 512 мМО/л,

Вагітні:

12 тижнів – 500 – 2000 мМО/л,

12-28 тижнів – 2000 – 6 000 мМО/л,

29 – 40 тижнів – 4000 – 10 000 мМО/л,

Чоловіки – 58 – 475 мМО/л.

 

Естрадіол у крові Непліддя, естрогенпродукуючі пухлини, гінекомастія, маткові кровотечі в період менопаузи, фемінізація у дітей, синдром Тернера, первинний та вторинний гіпогонадизм. Збільшення концентрації естрадіолу у крові може бути зумовленим вживанням гонадотропінів, кломіфену, естрогенів, цирозом печінки, зниження – вживанням стильбену, естрогенів.

Вміст естрадіолу у крові:

Діти до 11 років – 5 – 21 пг/мл,

Жінки:

Фолікулінова фаза – 5 – 53 пг/мл,

Фаза овуляції – 90 – 299 пг/мл,

Лютеїнові фаза – 11 – 116 пг/мл,

Період менопаузи – 5 – 46 пг/мл.

Чоловіки – 19 – 51 пг/мл.

Прогестерон у крові Вагітність, пухлини надниркових залоз та яєчок, пухлини ячників, текалютеїнова киста, міхурцевий занос, хоріон епітеліома ячника, невиношування вагітності, загроза викидня. Зниження рівня прогестерону у крові може бути зумовлено вживанням ампіциліну, дінопросту, трометацину, естрадіолу, пероральних контрацептивів.

Рівень прогестерону у крові:

Жінки:

Фолікулінова фаза – 0,3 – 0,7 мкг/л,

Фаза овуляції – 0,7 – 1,6 мкг/л,

Лютеїнові фаза – 4,7 – 18, 0 мкг/л,

Період менопаузи – 0,06 – 1,3 мкг/л,

Вагітність:

9 -16 тижнів – 15 – 40 мкг/л,

16 – 18 тижнів – 20 – 80 мкг/л,

 28 – 30 тижнів – 55 – 155 мкг/л,

Передпологовий період – 110 – 250 мкг/л,

Чоловіки – 0,2 – 1,4 мкг/л.

Тестостерон у крові Чоловіки із каріотипом XYY, синдром Штейна – Левенталя, синдром фемінізуючи яєчок, передчасне статеве дозрівання хлопчиків, вирилізуюча лютеома, пухлини кори надниркових залоз, екстрагонадні пухлини у чоловіків, арренобластоми, ідіопатичний гірсутизм, синдром Клайнфелтера, крипторхізм, первинний та вторинний гіпогонадизм, синдром Каллмана. Збільшення концентрації тестостерону може бути зумовленим вживанням барбітуратів, кломіфену, естрогенів,  гонадотропіну, пероральних контрацептивів, зниження – вживанням андрогенів, дексаметазону, диетилстільбестролу, дігоксину, етанолу, галотану.

Вміст тестостерону у крові :

діти до статевого дозрівання – 0,06 – 0,2 мкг/л,

жінки – 0,1 – 1,1 мкг/л,

чоловіки 20 – 39 років – 2,6 – 11 мкг/л, 40 – 55 років – 2,0 – 6, 0 мкг/л, старше 55 років – 1,7 – 5,2 мкг/л.

Гормони плаценти
β – Хоріонічний гонадотропін (β-ХГ) у крові та в сечі Вагітність, моніторинг герміногенних пухлин (хоріонепітеліома), міхурцевий занос, вади розвитку нервового каналу плода, синдром Дауна в зародка, діагностика чистоти абразії, трофобластична пухлина, тератома яєчка, багатоплідна вагітність, менопауза, ендокринні порушення, семінома. Зниження концентрації β-ХГ відносно фази вагітності свідчить про:

  • Позаматкову вагітність,
  • Пошкодження плаценти під час вагітності,
  • Загроза викидня.

Рівень β-ХГ у крові у дорослих до 5 МО/л,

у крові під час вагітності: 7 – 10 днів – більше 15 МО/л, 30 днів – 100 – 5 000 МО/л, 10 тижнів – 50 000 – 140 000 МО/л, 16 тижнів – 10 000 – 50 000 МО/л,

у сечі під час вагітності: 6 тижнів – 13 000 МО/доба, 8 тижнів 30 000 МО/доба, 12 – 14 тижнів – 105 000 МО/доба, 16 тижнів –  46 000 МО/доба, більше 16 тижнів  – 5 000 – 20 000 МО/доба.

Альфа-фетопротеїн (АФП) у сироватці крові Пренатальна профілактика вад розвитку та хромосомних захворювань у вагітних (синдром Дауна, вади розвитку ЦНС, або передньої черевної стінки), моніторинг перебігу та лікування первинної гепатоцелюлярної карциноми та герміном. В нормі АФП < 15 нг/ мл. Рівень АФП у крові під час вагітності:

13 – 14 тижнів – 20,0 МО/мл,

15 – 16 тижнів – 30,8 МО/мл,

17 – 18 тижнів –  39,4 МО/мл,

19 – 20 тижнів –  51,0 МО/мл,

21 – 22 тижнів – 66,7 МО/мл,

23 – 24 тижнів – 90,4 МО/мл.

Особливої уваги потребують вагітні жінки, у яких під час повторного визначення АФП та β-ХГ спостерігається зниження рівня АПН  та одночасно підвищення рівня β-ХГ відповідно терміну вагітності. Вагітних жінок із такими відхиленнями сироваткових маркерів відносять до групи високого ризику (по синдрому Дауна).

Вільний естріол (Е3) у крові Моніторинг вагітністості Різке підвищення концентрації Е3 свідчить про імовірність виникнення передчасних пологів, зниження може бути зумовлено патологією вагітності (вади розвитку ЦНС у плода, вроджені вади серця, синдром Дауна, затримка росту плода, резус-конфлікт, анемія плода, пієлонефрит, недостатнє харчування, гемоглобінопатії, гіпоплазія надниркових залоз у плода, внутрішньоутробна смерть плода, вживання пеніциліну.

Рівень Е3 у крові під час вагітності:

28 – 30 тижнів – 3,2 – 12,0 нг/мл,

30 – 32 – 3,6 – 14,0 нг/мл,

32 – 34 тижні – 4,6 – 17 нг/мл,

43 – 36 – 5,1 – 22,0 нг/мл,

36 – 38 – 7,2 – 29,0 нг/мл,

38 – 40 – 7,8 – 37,0 нг/мл.

Функціональний стан ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
Антидіуретичний гормон (АДГ) в крові Нецукровий діабет, нефрогенний нецукровий діабет, синдром неадекватної продукції АДГ – синдром Пархона, первинний альдостеронізм, вторинний альдостеронізм, ектопічна секреція АДГ у випадку бронхогенного раку легень, пухлин підшлункової залози, дванадцятипалої кишки, гіпоальдостеронізм. Секреція АДГ має добовий характер, рівень секреції АДГ вночі вищий, ніж протягом дня.

Рівень секреції АДГ залежить від осмолярності плазми крові:

При осмолярності плазми 270 – 280 мосм/л – АДГ <1,5 нг/л (пг/мл), при 280 – 285 – АДГ ≥ 2,5, при 285 – 290 – АДГ – 1 – 5, при 290 – 295 – АДГ – 2 – 7, при 295 – 300 –  АДГ 4 – 12 нг/л.

Ренін у крові Ураження кори надниркових залоз – первинний гіперальдостеронізм, двобічна гіперплазія надниркових залоз, рак надниркових залоз, вторинний гіперальдостеронізм, гіпертонічна хвороба із низьким рівнем реніну, гостра ниркова недостатність, синдром Ліддла, захворювання печінки (гепатити, цирози), первинна недостатність кори надниркових залоз (хвороба Аддісона), правошлуночкова недостатність кровообігу, нефроз, нефропатії, звуження ниркових артерій, активація симпатичного відділу нервової системи, рак нирки з гіперренінемією, нейробластома, синдром Бартера (гіперплазія юкстагломерулярних клітин), гіпертензія (у деяких випадках). Рівень реніну в крові у горизонтальному положенні в нормі – 2,1 – 4,3 нг/мл за 1 год, у вертикальному положенні – 5,0 – 13,6 нг/мл за 1 год.
Ангіотензин І та ІІ у крові Синдром Кона (первинний гіперальдостеронізм), дегідратація, після видалення нирки, ниркова гіпертензія, пухлини юкстагломерулярного апарату нирок, які декретують ренін, рак нирки з гіперренінемією. Рівень ангіотензину І в нормі – 11 – 88 пг/мл, ангіотензину ІІ: артеріальна кров 12 – 36 пг/мл, венозна кров – 50 -75 % від концентрації в артеріальній крові.
Альдостерон у крові Первинний (синдром Кона) та вторинний гіперальдостеронізм (серцева недостатність, цироз печінки з асцитом, нефротичний синдром, синдром Бартера, післяопераційний період у хворих із гіповолемією, злоякісна ренальна гіпертензія, гемангіоперицитома нирки, яка продукує ренін, транссудати), хвороба Аддісона, гіпоальдостеронізм, у випадку гіпертензії, зумовленій надмірною секрецією дезоксикортикостерону, кортикостерону, синдром Тернера, цукровий діабет, гостра алкогольна інтоксикація. Рівень альдостерону у крові у новонароджених 1060 – 5480 пмоль/л (38 – 200 нг/дл), у дітей до 6 місяців – 500 – 4450 пмоль/л (18 – 160 нг/дл), у дорослих – 100 – 400 пмоль/л (4 – 15 нг/дл).
Атріальний натрійуретичний пептид у крові (АНП) Потенційний маркер оцінки функціонального стану скоротливої здатності серця, у випадку застійної серцевої недостатності, у вагітних з прееклампсією, у випадку прогресуючого погіршення гемодинаміки. У плазмі крові АНП знаходиться у вигляді декількох прогормонів. Існуючі діагностичні системи здатні визначати концентрацію С-кінцевого пептиду про-АНП з 99 – 126 амінокислотними залишками (α-АНП) або двох форм з N-кінцевим пептидом – про-АНП з 31 – 67 амінокислотними залишками та проАНП з 78 – 98 амінокислотними залишками. Вважається, що про-АНП з N-кінцевим пептидом є стійкішим у крові, ніж С-форма, тому краще визначати його рівень.

Нормальні величини у крові α-АНП – 8,5 ± 1,1 пмоль/л, для N-про-АНП із 31 – 67 амінокислотними залишками – 143±16,0 пмоль/л, для N-про-АНП із 78 – 98 амінокислотними залишками – 587 ± 83 пмоль/л.

 

 

Функціональний стан епіфіза
Мелатонін у крові Розлади сну, депресивні стани, шизофренія, гіпоталамічна аменорея, передчасне статеве дозрівання, що зумовлене пухлиною епіфіза, пеллагра, порушення обміну триптофану. Вміст мелатоніну в нормі у крові зранку – 20 нг/мл, ввечері – 55 нг/мл.
Гормони, що регулюють обмін кальцію
Паратгормон (ПТГ) у крові Первинний гіперпаратиреоз (зумовлений наявністю аденоми чи бластоми паращитоподібної залози, або її первинною гіперплазією), вторинний гіперпаратиреоз (зумовлений компенсаторною гіперфункцією залози при тривалій гіперфосфатемії та гіпокальціємії – хронічна ниркова недостатність, дефіцит вітаміну Д та кальцію, синдром мальабсорбції), гіперпаратиреоз у випадку ектопічної секреції ПТГ, множинний ендокринний адематоз І та ІІ типів, гіпопаратиреоз (внаслідок пошкодження залози), псевдогіпопаратиреоз (синдром Олбрайта, спадкова остеодистрофія) Рівень ПТГ у дорослих в крові  8 – 24 нг/л.
Кальцитріол у крові Порушення обміну кальцію,  зумовлені рахітом, остеопорозом, що виникає в менопаузі, остеомаляції, гіпофункції паращитоподібної зали, у підлітків з інсулінозалежним цукровим діабетом, отруєнням вітаміном Д, первинної пухлини чи метастазах у кістки, хронічній нирковій недостатності, первинний гіперпаратиреоз, саркоїдоз, туберкульоз, кальциноз. Рівень кальцитріолу у дорослих в крові 25 – 45 пг/мл (60 – 108 пмоль/л).

 

 

Дещо вищі рівні кальцитріолу можуть бути у дітей, які ростуть, вагітних та годуючи матерів.

Остеокальцин у крові Рахіт у дітей, хвороба Педжета, первинний гіперпаратиреоз, ниркова остеодистрофія, дифузний токсичний зоб, хвороба та синдром Іценка-Кушінга, гіпопаратиреоз. Рівень остеокальцину в нормі у дітей – 39,1 – 90,3 нг/мл, у жінок – 10,7 – 32,3 нг/мл, у чоловіків – 14,9 – 35,3 нг/мл.
Функціональний стан симпатоадреналової системи
Адреналін та норадреналін у крові Катехоламінпродукуючі пухлини: симпатобластома, феохромобластома, феохромоцитома, гангліонейрома, злоякісна артеріальна гіпертензія. Рівень адреналіну в крові в нормі < 88 мкг/л, норадреналіну – 104 – 548 мкг/л.
Адреналін та норадреналін у сечі Катехоламінпродукуючі пухлини: симпатобластома, феохромобластома, феохромоцитома, гангліонейрома, злоякісна артеріальна гіпертензія. Рівень адреналіну у сечі в нормі до 20 мкг/добу, норадреналіну  до 90 мкг/добу.
Ванілілмигдалева кислота у сечі Катехоламінпродукуючі пухлини: симпатобластома, феохромобластома, феохромоцитома, гангліонейрома, злоякісна артеріальна гіпертензія. В нормі із сечею виводиться ванілілмигдалевої кислоти до 35 мкмоль/добу (до 7 мг/добу).
Інкреторна функція підшлункової залози
Інсулін у крові Цукровий діабет І та ІІ типів, порушення толерантності до глюкози, ожиріння, акромегалія, синдром Іценка-Кушінга, інсулінома, м’язева дистрофія, сімейна непереносимість фруктоза та галактози. Незначне збільшення рівня інсуліну в крові спостерігається під час вагітності, зниження – у випадку тривалого фізичного навантаження.

У дорослих осіб рівень інсуліну у крові  – 3 – 17 мкОД/мл.

Проінсулін у крові Цукровий діабет І та ІІ типів, порушення толерантності до глюкози, ожиріння, акромегалія, синдром Іценка-Кушінга, інсулінома, м’язева дистрофія, сімейна непереносимість фруктоза та галактози. Вміст проінсуліну у крові в нормі 1 – 9,4 пмоль/л.
С-пептид у крові Цукровий діабет І та ІІ типів, порушення толерантності до глюкози, ожиріння, акромегалія, синдром Іценка-Кушінга, інсулінома, м’язева дистрофія, сімейна непереносимість фруктоза та галактози. Збільшення концентрації рівня С-пептиду також може бути зумовлено хронічною нирковою недостатністю, зниження – введенням екзогенного інсуліну.

Вміст С-пептиду у крові в дорослих в нормі 0,5 – 3,0 нг/мл.

Співвідношення С-пептид/інсулін в нормі складає 1 : 5.

Глюкагон у крові Цукровий діабет І та ІІ типів, порушення толерантності до глюкози, ожиріння, акромегалія, синдром Іценка-Кушінга, інсулінома, м’язева дистрофія, сімейна непереносимість фруктоза та галактози, глюкагонома. Рівень глюкагону у крові в нормі 60 – 200 пг/мл.
Соматостатин у крові Пухлини D-клітин острівців Лангерганса підшлункової залози – соматостатіноми (клінічна картина складається із симптомів цукрового діабету, діареї, гіпохлоргідрії, анемії). Вміст соматостатину у крові в нормі – 10 – 25 нг/л, чутливість РІА – 10 нг/л.
Інкреторна функція шлунково-кишкового тракту
Гастрин у крові Синдром Золлінгера-Еллісона, рак шлунку, атрофічний гастрит. Рівень гастрину в нормі < 100 пг/мл.

Зниження рівня гастрину у крові спостерігається у випадку атрофічного гастриту, перніціозній анемії, у хворих після гастректомії, при гіпотиреозі.

Секретин у крові Виразкова хвороба 12-палої кишки, синдром Вернера-Моррісона. Рівень секретину тв. Нормі – 29 – 45 нг/мл.
Вазоактивний інтестінальний поліпептид у крові Синдром Вернера-Моррісона (синдром панкреатичної холери), WDHA-синдром: водяниста діарея, гіпоглікемія, ахлоргідрія), хвороба Крона. Рівень вазоактивного інтестінального поліпептиду у крові в нормі 20 – 53 пг/мл.
Серотонін у крові Рак шлунку (карциноми), метастази карциноми черевної порожнини, медулярний рак щитоподібної залози, демпінг-синдром, гостра кишкова непрохідність, муковісцидоз, авітаміноз РР (пелагра), гострий інфаркт міокарда, синдром Дауна, нелікована фенілкетонурія. Рівень серотоніну у крові в нормі у дорослих – 0,22 – 2,05 мкмоль/л (40 – 80 мкг/л).
Гістамін у крові Рак шлунку та тонкої кишки, для оцінки ступеня вираженості анафілактичних та алергічних реакцій. Вміст гістаміну у крові в нормі – 180 – 900 нмоль/л (20 – 100 мкг/л), у плазмі – 250 – 350 нмоль/л (300 – 400 мкг/л).
Функціональний стан гормональних систем регуляції еритропоезу
Еритропоетин у крові Всі типи анемій, зумовлені онкологічною та гематологічною патологією, хронічними запальними захворюваннями, первинна та вторинна поліцитемія, хронічна ниркова недостатність, оперативні втручання із великим об’ємом, ревматоїдний артрит, лікування цитостатиками, полікистоз нирок, хронічні обструктивні захворювання легень, еритропоетинпродукуючі пухлини (гемангіобластоми мозочку, феохромоцитома, пухлини нирки). Вміст еритропоетину у крові у чоловіків – 5,6 – 28 – 9 Од/л, у жінок – 8,0 – 30,0 Од/л.

Естрогени пригнічують утворення еритропоетину, тому зменшують його стимулювальну дію на гемопоез.

 

***- Вміст гормонів у крові може змінюватися відповідно до рекомендацій виробника тестових систем.

Comments are closed.