Покази до застосування імунологічних досліджень

Home »  Без категорії »  Покази до застосування імунологічних досліджень

On July 25, 2014, Posted by , In Без категорії, With No Comments
Показник Характеристика Зауваження***
Імунологічна діагностика системних захворювань сполучної тканини
LE-клітини у крові LE-клітини є морфологічним проявом імунологічного феномену, характерного для системного червоного вовчака. Вони утворюються завдяки фагоцитозу нейтрофілами ядер клітин, які містять деполімеризовану ДНК. Досліджувана субстанція – це імунний комплекс, що складається з антинуклеарного фактора – антитіл класу IgG до ДНК-гістонового комплексу, залишків ядер лейкоцитів та комплементу. Виявлення LE-клітин – діагностичний маркер системного червоного вовчака (СЧВ). Дослідження необхідно проводити до призначення кортикостероїдів. У хворих на СЧВ знаходять також вільну ядерну субстанцію – гематоксилінові тільця, тільця Харгрейвса, а також «розетки» – скупчення нейтрофілів навколо клітин червоного вовчака. Найчастіше LE-клітини виявляють під час загострення хвороби. Необхідно зазначити, що LE-феномен може спостерігатися (до 10 %) у випадку плазмоцитоми, важких ураженнях печінки, гострих лейкозах, гострій ревматичній лихоманці, еритродерміях, міліарному туберкульозі, гемолітичній та перніціозній анемії, тромбоцитопенічній пурпурі, у випадку непереносимості антибіотиків пеніцилінового ряду і, особливо, апресоліну (гідролізину).
Титр антитіл до нуклеарних антигенів (антинуклеарний фактор) у сироватці крові Антинуклеарний фактор – антитіла до цілого ядра. Визначення антитіл до нуклеарних антигенів – діагностичний тест на  системне захворювання сполучної тканини. У здорових людей титр антитіл до нуклеарних антигенів у сироватці не перевищує 1:50.

Зростання титрів антитіл спостерігається у випадку СЧВ – активній формі, системній склеродермії, синдромі Шегрена, змішаних захворюваннях сполучної тканини, хворобі Рейно, ревматоїдному артриті, ювенільному хронічному артриті, поліміозитах та дерматоміозиті, вузликовому периартеріїті, хронічному активному гепатиті, інфекційному мононуклеозі,  гострих та хронічних лейкозах, гемолітичній анемії, хворобі Вальденстрема, цирозі печінки, малярії, лепрі, хронічній нирковій недостатності, тромбоцитопеніях, лімфопроліферативних захворюваннях, тімомі, міастенії.

Антитіла до двохспіральної ДНК (anti-dsDNA) у сироватці крові Антитіла до двохспіральної ДНК (натиівної) у сироватці крові   високо специфічний тест для діагностики СЧВ. Рівень антитіл до нативної ДНК в нормі не перевищує 30 МО/мл, 30 – 40 МО/мл – граничні значення. Відсутність динаміки зниження титрів антитіл , або їх наростання є несприятливою прогностичною ознакою хвороби.

 

Антитіла до односпіральної ДНК (anti-ssDNA) у сироватці крові Антитіла до односпіральної ДНК є діагностичним маркером СЧВ, ревматоїдного артриту, системної склеродермії. Рівень антитіл до односпіральної ДНК в нормі не перевищує 20 МО/мл, 20 – 30 МО/мл – граничні значення.
Атнитіла до екстрагованих ядерних антигенів (ENA-тест) у сироватці крові ENA-тест призначений для кількісного визначення IgG-антитіл проти ядерних антигенів – RNP/Sm, Sm, SS-A(Ro), SS-B(La). Антитіла до екстрагованих ядерних антигенів – це комплекси розчинних рибонуклеопротеїдів. Рівень антитіл в нормі:

до антигенів RNP/Sm,  Sm, SS-A(Ro), SS-B(La)  – менше 20 МО/мл, граничні значення 20 – 30 МО/мл.

Підвищений рівень антитіл до антигенів RNP/Sm спостерігається у випадку СЧВ, змішаних захворювань сполучної тканини, до Sm – лише при СЧВ, до SS-A(Ro) та SS-B(La)  – у випадку СЧВ, системній склеродермії, синдромі Шегрена.

 

Ревматоїдний фактор (РФ) у сироватці крові РФ – аутоантитіла IgG, IgM чи  IgA, які реагують з Fc-фрагментом IgG. Найбільше клінічне значення має визначення РФ IgM. Підвищення рівня РФ у крові характерно для ревматоїдного артриту, проте можливі серонегативні форми. РФ у низьких титрах може спостерігатися у випадку гострих запальних процесів, СЧВ, синдромі Шнгрена, поліміозиті, дерматоміозиті, системній склеродермії, змішаних захворюваннях сполучної тканини, саркоїдозі, первинному біліарному цирозі, гепатитах, злоякісних новоутворах, у 10 – 25 % здорових осіб старших 70 років.
Антистрептолізин-О у сироватці крові (АСЛО) АСЛО – антитіла до стрептококового гемолізину-О. АСЛО – маркер гострої стрептококової інфекції. Рівень АСЛО в нормі – до 200 МО/мл, у дітей – до 150 МО/мл.

Підвищення рівня АСЛО є характерним для ревматизму, гострої стрептококової інфекції: ангіни, скарлатини, піодермії,гнійних запальних захворювань, хронічного тонзиліту, гострого нефриту, гломерулонефриту.

С-реактивний білок (СРБ) у сироватці крові СРБ визначається у сироватці крові у випадку різноманітних запальних захворюваннях та некротичних процесах і є показником гострої фази їх перебігу. СРБ є також маркером злоякісних новоутворів. Вміст СРБ в нормі – < 5 мг/л.
Антикардіоліпінові антитіла у сироватці крові Антикардіоліпінові антитіла – це антитіла до фосфоліпідів (кардіоліпіну) клітинних мембран, головний показник наявності антифосфоліпідного синдрому у хворих. Рівень антикардіоліпінових антитіл у нормі: IgG – до 19 МО/мл, IgA – до 15 МО/мл, IgM – до 10 МО/мл.

Антикардіоліпінові антитіла з’являються у випадку наступних захворювань: тромбоцитопенії, гемолітичній анемії, аутоімунних захворюваннях, СЧВ, ревматоїдному артриті, ревматизмі, вузликовому периартеріїті, інфаркті міокарда, інсульті, нестабільній стенокардії, інфекціях (туберкульоз, стафілококова, стрептококова інфекції, кір, краснуха, мононуклеоз, токсоплазмоз, СНІД), артеріальній гіпертензії, облітеруючому ендартеріїті, системному атеросклерозі, загрозі розвитку тромботичних ускладнень, акушерській патології (невиношування плоду, гестози).

Вовчаковий антикоагулянт у плазмі (ВА) Вовчаковий антикоагулянт відноситься до імуноглобулінів класу G, які є  антитілами до негативно заряджених фосфоліпідів. Підвищений рівень ВА розглядається,  як вагомий фактор ризику розвитку тромботичних ускладнень. 1,2 – 1,5 ум.од. – мала активність ВА;

≥ 2,0 ум.од. – висока активність, імовірність виникнення тромбозу велика.

Антитіла до циклічного цитрулінового пептиду (Anti – CCP) Виявлення Anti – CCP дозволяє віддиференціювати РА віз інших захворювань суглобової системи. Anti – CCP з’являються на ранній стадії захворювання. Титр антитіл до  CCP при РА корелює із активністю хвороби, що є корисним для прогнозу розвитку хвороби***
Антитіла до модифікованого цитрулінового віментину (Anti –MCV) Віментин – цитруліновий білок, який наявний у синовіальній тканині хворих на РА. Поява антитіл до цитрулінового віментину – високо специфічний тест для діагностики РА навіть на ранніх стадіях захворювання. Титр антитіл до MCV корелює із активністю хвороби, що дозволяє контролювати лікування та спостерігати за розвитком хвороби***

 

 

 

***- рівні досліджуваних показників визначаються відповідно рекомендацій виробника тестових систем.

 

 

 

 

 

 

Захворювання Показник Зауваження
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вірусний гепатит В

Поверхневий антиген гепатиту В (HBsAg) у сироватці крові Поверхневий антиген гепатиту В у здорової людини відсутній.

Поява HBsAg свідчить про гостре чи хронічне інфікування вірусом гепатиту В (HBV). У випадку гострого захворювання HBsAg з’являється у крові в останні 1-2 тижні інкубаційного періоду та у перші 2-3 тижні клінічного періоду. Максимальний строк виявлення HBsAg у хворих не перевищує 6 місяців.

Антитіла до HBsAg (анти-HBsAg) у сироватці крові У здорових людей відсутні.

Антитіла до HBsAg з’являються в кінці гострого періоду вірусного гепатиту В, або через 3 місяці від початку захворювання, і зберігаються тривалий час – до 5 років.

Поява антитіл до HBsAg може слугувати критерієм ретроспективної діагностики гепатиту В.

Загальні антитіла до ядерного антигену гепатиту В (анти-HBcAg) у сироватці крові Анти-HBcAg у сироватці в нормі відсутні. HBcAg виявляється тільки у ядрах гепатоцитів. Визначення загальних антитіл класу М+ G до ядерного антигену гепатиту В може використовуватися лише для ретроспективної діагностики гепатиту В.
Антитіла IgM до ядерного антигену гепатиту В (анти-HBcAgIgM) у сироватці крові Анти-HBcAgIgM в нормі відсутні.

Анти-HBcAgIgM з’являються вже на початку гострої фази захворювання, ще до появи, або в перші дні жовтяниці. Появу цих антитіл розцінюють як переконливий критерій діагностики гострого гепатиту В. Циркулюють у крові 2 – 5 місяців до періоду реконвалесценції.

Антитіла IgG до ядерного антигену гепатиту В (анти-HBcAgIgG) у сироватці крові Анти-HBcAgIgG в нормі у здорових людей відсутні.

У хворих анти-HBcAgIgG з’являються у гострий період хвороби і зберігаються протягом усього життя.

Отже, анти-HBcAgIgG – провідний маркер перенесеного гепатиту В чи його хронічного носійства.

HBeAg – антиген гепатиту В у сироватці крові HBeAg – антиген у сироватці здорової людини в нормі відсутній. Цей антиген знаходять у крові більшості хворих на гострий гепатит В. HBeAg – антиген переважно зникає раніше, ніж HBs –антиген. Наявність HBeAg – антигену свідчить про активну реплікацію віруса.

Отже, HBeAg – антиген – маркер гострої фази та реплікації вірусу гепатиту В.

Антитіла до HBeAgгепатиту В (анти-HBeAg) у сироватці крові Анти-HBeAg в нормі відсутні.

Поява анти-HBeAg переважно вказує на інтенсивне виведення з  організму вірусу гепатиту В та незначне інфікування хворого. Ці антитіла з’являються в гострий період хвороби та зберігаються до 5 років після перенесеної інфекції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вірусний гепатит С

Антитіла до вірусу гепатиту С у сироватці крові (анти – HCVtotal) Антитіла до вірусу гепатиту С в нормі відсутні.

Визначення антитіл до вірусу гепатиту С використовують для діагностики гострого та хронічного гепатиту С, персистуючого хронічного гепатиту, цирозу печінки.

Імуноферментний метод визначення антитіл до вірусу гепатиту С є скринінговим, у випадку отриманого позитивного результату призначають метод імуноблотинга Western-blot.

Имуноблотинг на антитіла до білків вірусу гепатиту С Дослідження вважається позитивним, якщо виявляються антитіла до білків – Core, NS3-1, NS3-2,  NS1, Ns5.
Вірусний гепатит D Антитіла до вірусу гепатиту D у сироватці крові (анти – HDVtotal) Антитіла до вірусу гепатиту D в нормі відсутні.

Визначення антитіл до вірусу гепатиту D використовують для діагностики гострого та хронічного гепатиту D, діагностики хронічного носійства.

Вірусний гепатит Е Антитіла IgM до вірусу гепатиту Е (анти – HEVIgM) у сироватці крові Антитіла  до вірусу гепатиту Е в нормі відсутні.

Виявлення у крові підвищеного рівня анти – HEVIgM служить лабораторним підтвердженням захворювання.

Вірусний гепатит А Антитіла IgMдо вірусу гепатиту А (анти – HAVIgM) у сироватці крові Антитіла до вірусу гепатиту А в нормі відсутні.

Визначення анти – HAVIgM – основний тест для специфічної ранньої діагностики гепатиту А.

 

Антитіла IgG до вірусу гепатиту А (анти – HAVIgG) у крові Визначення антитіл IgG застосовують з метою ретроспективної діагностики перенесеної інфекції.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цитомегаловірусна інфекція

Антитіла  IgM до цитомегаловірусу у сироватці крові Антитіла  IgM до цитомегаловірусу у сироватці крові в нормі відсутні.

Наявність антитіл IgM до цитомегаловірусу свідчить про свіже інфікування, або              реактивацію латентної чи персистуючої інфекції. Необхідно пам’ятати, що рівень антитіл цього класу може не підвищуватися протягом перших 4 тижнів захворювання, а утримуватись на високому рівні  – до 2 років після перенесеної хвороби.

Антитіла IgGдо цитомегаловірусу у сироватці крові Антитіла IgG до цитомегаловірусу у сироватці крові з’являються в період реконвалесценції та зберігаються до 10 років. Тому їх визначення використовують з метою ретроспективної діагностики та моніторингу перебігу захворювання.
 

 

 

 

Герпетична інфекція

Антитіла  IgM до вірусу простого герпесу типу 1 та 2  у сироватці крові Рівень антитіл  IgM до вірусу простого герпесу типу 1 та 2  у сироватці крові зростає у випадку гострої інфекції.
Антитіла IgGдо вірусу простого герпесу типу 1 та 2 у сироватці крові Рівень антитіл IgG до вірусу простого герпесу типу 1 та 2 у сироватці крові зростає у період реконвалесценції та у хворих з хронічним носійством.
 

 

 

 

 

 

Кір

Антитіла  IgM до вірусу кору у сироватці крові Антитіла IgM до вірусу кору у сироватці крові з’являються в гострий період захворювання (пік – 10 –ий день) і можуть зберігатися до 2 років. Імовірність виявлення цих антитіл у період висипань найвища.
Антитіла IgG до вірусу кору у сироватці крові АнтитілаIgG до вірусу кору у сироватці крові з’являються у період реконвалесценції та зберігаються до 10 років.
 

 

 

 

 

Краснуха

Антитіла  IgM до вірусу краснухи у сироватці крові Антитіла  IgM до вірусу краснухи у сироватці крові з’являються в гострий період хвороби.
Антитіла IgG до вірусу краснухи у сироватці крові Антитіла IgG до вірусу краснухи у сироватці крові з’являються в період реконвалесценції та зберігаються до 10 років. Використовують для оцінки напруженості поствакцинального імунітету та визначення перенесеної інфекції в анамнезі.
 

 

 

 

 

Інфекційний мононуклеоз (Вірус Ебштейна-Барра)

Антитіла IgM  до капсидного антигену (VCA) вірусу Ебштейна – Барра (ВЕБ) у сироватці крові Антитіла IgM  до капсидного антигену ВЕБ у сироватці крові з’являються в гострій стадії хвороби та зникають через 1 – 3 місяці.
Антитіла IgG(також антитіла IgGдо капсидного антигену) до  вірусу Ебштейна – Барра (ВЕБ) у сироватці крові Антитіла IgGдо капсидного антигену ВЕБ у сироватці кровівизначають з метою ретроспективної діагностики перенесеного захворювання і не застосовують для визначення первинної інфекції.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гелікобактерна інфекція (Helicobacter pylori)

Антитіла до Helicobacter pyloriIgM у сироватці крові Збудник Helicobacterpylori має виражену тропність до епітелію шлунку. Проявляється симптомами виразкової хвороби шлунку  та 12-палої кишки, гострим чи хронічним гастритом. Джерело інфекції  – хворі люди або бактеріоносії. Антитіла до HelicobacterpyloriIgM у сироватці крові виявляють у гострий період хвороби, через 2,5 – 3тижні після інфікування.
Антитіла до HelicobacterpyloriIgA у сироватці крові Антитіла до HelicobacterpyloriIgA у сироватці крові з’являються в гострий період, через 2 тижні від інфікування. Після успішного лікування титр антитіл цього класу знижується у 2 – 4 рази.
Антитіла до HelicobacterpyloriIgG у сироватці крові Антитіла до HelicobacterpyloriIgG у сироватці крові з’являються через 3 – 4 тижні після інфікування, у випадку хронічного перебігу хвороби існують довго. Після успішного лікування  через 1,5 місяця титр антитіл цього класу знижується у 4-8 разів.
 

 

 

 

 

 

 

 

Інфекції, спричинені мікоплазмою (MycoplasmahominisetMycoplasmapneumonie)

 

 

 

 

 

 

 

 

Антитіла до мікоплазми IgGу сироватці крові

Для виявлення антитіл до Mycoplasmapneumonie кров беруть у перші дні захворювання  – до 6 дня, а потім через 10 – 14 днів, діагностичним вважається зростання титрів у 4 рази та більше. Визначення атитіл до Mycoplasmapneumonie застосовують у випадках хронічних захворювань легень, вторинних імунодефіцитних станах.

Діагноз урогенітального мікоплазмозу базується на даних анамнезу, клініки і повинен ґрунтуватися на виділенні мікоплазми в культурі (бактеріологічний метод, метод ПЛР), а також супроводжуватись наростанням титрів антитіл під час хвороби.

 

 

 

 

 

Інфекції,спричинені уреаплазмою (Ureaplasmaurealiticum)

 

 

 

 

 

Антитіла до уреаплазми IgG у сироватці крові

 

Визначення антитіл до Ureaplasmaurealiticum застосовують у випадках гострих та хронічних сечо-статевих захворювань, непліддя у чоловіків та жінок. Діагноз урогенітального уреаплазмозу базується на даних анамнезу, клініки і повинен ґрунтуватися на виділенні уреаплазми в культурі (бактеріологічний метод, метод ПЛР), а також супроводжуватись наростанням титрів антитіл під час хвороби.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Токсоплазмоз (захворювання, зумовлене облігатним внутрішньоклітинним найпростішим Toxoplasmagondii)

Антитіла до токсоплазми IgMу сироватці крові

 

У випадку токсоплазмозу необхідно розрізняти токсоплазмо інфекцію (інфікованість, носійство) та токсоплазмозну інфекцію (токсоплазмоз).

Антитіла до токсоплазми IgM в нормі відсутні. Вони з’являються в гострий період інфекції і можуть зберігатися до 2 років. Рання діагностика токсоплазмозу особливо важлива для вагітних.

Антитіла до токсоплазми IgG у сироватці крові Антитіла до токсоплазми IgG у сироватці крові з’являються в період реконвалесценції та у тих, що перехворіли токсоплазмозом, можуть визначатися до 10 років. Визначення цієї групи антитіл використовують для діагностики періоду реконвалесценції токсоплазмозу та для оцінки поствакцинального імунітету.

 

Ехінококоз (захворювання, зумовлене личинковою стадією гельмінта E.granulosus, E.multilocalis) Антитіла до ехінококу IgG у сироватці крові Антитіла до ехінококу у крові в нормі відсутні.

Визначення антитіл до ехінококу застосовують у випадках абсцесів печінки, кист печінки, нирок, головного мозку, легень, для контролю радикальності оперативного втручання з приводу кист ехінококового ґенезу.

Токсокароз

(захворювання, зумовлене нематодою Toxocaracanis, яка паразитує у собак)

Антитіла до токсокари IgG у сироватці крові Основним методом діагностики токсокарозу є визначення антитіл IgGдо токсокари. Ступінь підвищення рівня антитіл у крові тісно корелює із важкістю перебігу захворювання. Повторні дослідження рівня антитіл у крові хворого дозволяють оцінити ефективність проведеного лікування – про це свідчить зниження рівня антитіл.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лямбліоз (Lamblia intestinalis)

Антитіла до лямблії IgM у сироватці крові Призначають у хворих (найчастіше дітей) з діарейним синдромом,  ураженнями гепатобіліарної системи,  алергічними проявами, еозинофілією. Підвищення антитіл до лямблій IgM у сироватці крові свідчить про гострий період хвороби.
Антитіла до лямблії IgA у сироватці крові Антитіла до лямблії IgA у сироватці крові з’являються через 2 тижні після інфікування, у випадку загострення хвороби при хронічному перебігу.
Антитіла до лямблії IgG у сироватці крові Антитіла до лямблії IgG у сироватці крові виявляють в період реконвалесценції та у випадку хронічного перебігу лямбліозу.
Опісторхоз (гельмінтоз, що спричинений котячою або вивірковою двоусткою) Антитіла до OpisthorchisIgG у сироватці крові Призначають у хворих (найчастіше дітей) з ураженнями гепатобіліарної системи, підшлункової залози, алергічними проявами, еозинофілією.
Трихомоніаз (захворювання, зумовлене найпростішими Trichomonasvaginalis) Антитіла до трихомонади IgG у сироватці крові Антитіла до трихомонади IgG у сироватці крові виявляють у реконвалісцентів та у випадку хронічного перебігу хвороби.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хламідійна інфекція (Chlamidia trachomatis)

Антитіла до Chlamidia trachomatisIgA у сироватці крові Антитіла до ChlamidiatrachomatisIgA у сироватці крові з’являються через 2 тижні після інфікування, а також через 2 тижні після початку загострення хронічного перебігу захворювання. Виявлення цього класу антитіл свідчить про виражений аутоалергічний процес і найчастіше визначається у хворих із синдромом Рейтера.
Антитіла до ChlamidiatrachomatisIgMу сироватці крові Антитіла до ChlamidiatrachomatisIgM у сироватці крові з’являються в гострий період хвороби, через 2,5-3 тижні після інфікування, наявність цього класу антитіл свідчить про активність процесу.
Антитіла до ChlamidiatrachomatisIgG у сироватці крові Антитіла до ChlamidiatrachomatisIgG у сироватці крові виявляють у реконвалісцентів та у випадку хронічного перебігу хвороби.

 

Дополнительная информация на сайте cyj-dr.ru
Comments are closed.